Абрис — Тлумачний словник української мови

Абрис, у, У., кнжн.

1. лінійне окреслення предмета; лінія, що окреслює форму предмета.

  • Контур, ббрис, окреслення

Абрисовий

2. У літографії — контур відтворюваного зображення, що наносять спеціальною тушшю на прозорий матеріал.

3. геод. креслення, здійснене від руки під час топографічних зйомок у полі з позначеннями на ньому даних польових вимірювань, необхідних для побудови точного плану.

4. перен. загальна характеристика явищ, огляд подій і т. ін.