Їжа — Тлумачний словник української мови

Їжа, -і, -і. ж.

1. те, що їдять люди, тварини; харчі.

Розм. Їда, Розм. Пожива, Споживок, Заст. Їство; Строва, Їстівні; Трапеза (у монастирі).

2. Розм., рідко. прийняття Їжі.