Ієрогліф, фа, у мн. Ієрогліфи, ів, перев. у мн.
1. Фігурні знаки у системі ідеографічного письма, що позначають склади або цілі поняття мови (напр., знаки давньоєгипетського письма, а також сучасних китайської та японської систем ідеографії). Теорія ієрогліфів — концепція, згідно з якою відчуття є не образами, що відбивають риси предметів, а символами, знаками, що не мають нічого спільного із самими предметами.
2. перен. нерозбірливе, важке для прочитання письмо; незрозумілий почерк.
Ієрогліфічний.