Історія, ї, ж.
1. тільки одн. закономірний, послідовний розвиток дійсності. — Історичний.
2. тільки одн. процес розвитку, зміна чого-небудь. — Історія хвороби — медичний документ про стан здоров'я хворого, заповнюваний лікарем упродовж лікування пацієнта.
3. події колишнього життя певної країни, народу. — Минуле, минувшина.
4. тільки одн. наука про минуле, про розвиток суспільства і природи; наука, що вивчає процес розвитку якої-небудь галузі культури, знання тощо, Історія української мови.
5. оповідання, розповідь про кого-, що-небудь; пригода, випадок. — Вічна (звичайна, відвічна, старі) історія — про те, що повторюється; Історія з географією, жарт. — несподіване ускладнення, несподівана неприємність.
Історія в інших словниках
| Історія — Словник чужомовних слів і термінів |
| Історія — Великий тлумачний словник сучасної української мови |