Іронія — Тлумачний словник української мови

Іронія, Ї, Ж.

1. тонка прихована насмішка.

Іронія дблі — про безглуздий випадок.

Глузування, Кепкування, Глум.

2. Літ. стилістичний прийом контрасту видимого і прихованого змісту висловлювання, що створює ефект глузування.

Іронізувати

Іронізування

Іронічний

— присл. Іронічно.