Інквізйц — Тлумачний словник української мови

Інквізиція, і, ж.

  • Судово-слідчий орган католицької церкви (існував у XIII — XIX ст.), створений для боротьби з єретиками, що діяв дуже жорстокими методами, використовуючи доноси, тортури, жорстокі прилюдні страти.

— інквізиційний.

2. перен. жорстоке витончене знущання, катування.

— мордування.

Інквізитор, інквізиторський, інквізиторство.