Імла — Тлумачний словник української мови
І́мла, й, ж.

Повітря, густо насичене водяною парою.

Мла, Мброк, Мряка, Туман.

Повітря, насичене дрібними пилинками, димом і т. ін.

Імлистий, присл. Імлисто.