Ідол, а, ч.
1. У релігіях — об'єкт культу, предмет, який ототожнюють із божеством (у язичників з тотемічною формою релігійних вірувань — статуя із зображенням тварини або рослини, що були об'єктом релігійного культу; Кумир, божбк, заст. Бовван, рідше Істукан).
2. перен. об'єкт захоплення, обожнення, безрозсудливого, сліпого поклоніння. Кумир, божество.
— Ідольський.