Іграшка — Тлумачний словник української мови

Іграшка, -и, Ж.

1. предмет, який служить для гри, яким бавляться діти.

Бути (стати і т. ін.) іграшкою чиєю, у чиїхось руках — бути в цілковитій залежності від кого-, чого-небудь.

— цицька, забавка, виграшка, дит. цяця.