Єфрейтор, а, ч.: у зверт. єфрейторе.
1. Перше військове звання, присвоюване (рядовому) солдату.
2. Особа, що має це звання.
Перен., зневажл. Евфемістичне називання головного фашиста Третього райху А. Гітлера, який, будучи в армії, зміг дослужитися лише до цього звання.
— Єфрейторство, Єфрейторський