Єзуїт, а, ч.
1. член заснованого І. Лойолою (XVI ст.) вниовничого католицького чернечого ордену «товариство ісуса», створеного для боротьби з реформацією, для зміцнення папської влади.
2. перен. про підступну, підлу, лицемірну людину, яка не гребує засобами для досягнення мети.
— Єзуїтка, Єзуїтство, Єзуїтський.
Єй, виг., часто у спол. Єй-богу, Їй-богу, Єйжебогу, Їйжебогу, розм. уживається для вираження підсиленого запевнення, заприсягання у чомусь.
— Єй-єй.