Єдиний, а, е.
1. один без інших; тавт. один єдиний.
— Єдиним (одним) духом — дуже швидко; моментально.
- Єдиним (одним) духом — дуже швидко; моментально.
— єдинак, єдиначка, єдинець, єдиниця, єдинчик.
2. один, спільний, загальний для всіх; цілісний, неподільний.
— Єдина енергетична система.
— Єдиним (одним) духом дихати — бути прийнятим однаковим настроєм, мати однакові з кимось наміри, мету.
— єднати, присл. єдино, єдиність.