Яма, и, ж.
1. Заглиблення в землі, що використовується як могила, як сховище, місце для зберігання, розміщення, збирання чого-небудь, як тюрма, арештантське приміщення, примітивна шахта для добування нафти.
2. Глибока небезпечна вирва на дні річки, воднимища.
3. Перен. те, що характеризується брудом, застоєм, зосередженням інтриг і пороків.
— Ямар, Ямище, Ямка, Ймковий, Ямкуватий, Ймний, Ймочка.
— Ямна культура — археологічна культура, поширена в східній Європі в середині неоліту — на початку II тисячоліття до Р. X.