Щепа — Тлумачний словник української мови

Щепа, і, ж.

1. деревце або кущик, на якому щеплено живці, прищепи зі споріднених рослин цінних сортів.

2. відрізок рослини, живець, вічко, використане для щеплення; прищеп.

— щепити, щепка, щеплений, щеплення, щеплювання, щеплювати, щепний.