Шум, -у, ч.
1. Різноманітні звуки від руху машин, апаратів тощо, від багатьох голосів, що злилися у безладне звучання.
2. Звук з неясно вираженою тональністю, що виникає внаслідок неправильної дії чого-небудь.
3. Розмови, пересуди.
— шумиха, шуміння, шуміти, шумкий, шумко, шумливий, шумливість, шумливо, шумний, шумність, шумно, шумовий, шумовик, шумовиння, шумовитий, шумовище, шумок, шумування.
— зчинився (учинився) шум — почалося широке обговорення якогось питання; робити (наробити) (багато, чимало і т. ін.) шуму — викликати багато розмов, привертати до себе загальну увагу.
Шум2, у, ч.
1. Піна на поверхні рідини.
2. (на річці) вир. Зелений шум — густий листяний покрив на деревах у лісі, а також шелест, утворюваний ним; Під шум іти — зникати під водою, топитися.
— шумівка, шуміти, шумливий, шумний, шумовиння, шумування, шумувати, шумуючий.
Шум 3, а, ч.
Дівочий танок; назва міфічної істоти, що згадується в піснях до цього танку.
— Шумка.