Шприц — Тлумачний словник української мови

Шприц, а, ч.

Медичний інструмент у вигляді циліндра з поршнем і порожнистою голкою для введення ліків під шкіру, в м'язи, вени тощо або для відсмоктування рідини з порожнини; такої будови технічний інструмент.

Шприцевий, Шприцювальний, Шприцювальник, Шприцювальниця, Шприцювання, Шприцювати, Шприцьований.