Шпиль — Тлумачний словник української мови

Шпиль, й, ч.

1. Вершина гори.

2. Надбудова у вигляді вертикального стрижня пірамідальної чи конічної форми.

3. Судновий механізм, що застосовується для підіймання якоря, риболовних снастей та ін.

4. Великий довгий цвях.

Шпилечок, Шпилик, Шпилюватий, Шпилястий, Шпилька.