Чернь — Тлумачний словник української мови

Чернь, -і, ж.

1. Сплав срібла, свинцю, сірки тощо, який використовують для художнього оздоблення металевих виробів; процес художньої обробки таким сплавом; візерунки на металевій поверхні цього сплаву.

2. Цінний птах родини качиних. Чернюк.

3. Зневажл. простий народ.

4. Чорнота, чорний колір речі.

5. Чорна вугільна фарба органічного походження.