Черево — Тлумачний словник української мови

Черевo, -а, с.

1. частина тіла людини (і тварини) протилежна від спини.

— живіт.

2. перен. внутрішня порожнина машини, печі тощо.

— череванчик, черевань, череватий, черевина, черевний, черевомбвець, черевомбвлення, черевомбвниця, черевонбгі, череворозтин, черево-уводник, черевоуводництво, черево-уводниця, черевце.