Челядь, -ї, ж., збірн.
1. іст. за лежне від феодала населення феодалної вотчини; панська прислуга.
2. заст. молодь, весільні гості молодої; жінки, дівчата; члени однієї родини.
— Біла челядь — жінки (дівчата і заміжні).
— челядин, челядина, челядинець, челядинка, челядинський, челидка, челидна, челидник, челядникувати, челидниця, челидницький, челидня, челидонька.
Челядь в інших словниках
| Челядь — Великий тлумачний словник сучасної української мови |