Час — Тлумачний словник української мови

Час, у, ч.

1. міра тривалості того, що існує, відбувається, здійснюється: хвилина чи століття, секунда, місяць тощо.

2. філософська категорія: об'єктивна форма існування матерії.

— тимчасовий, часами, часина, часинка, [часиночка], [часовий], [часовість], [часокількість], часом, [часомір], [часопис], [часослов], [часословець].