ЧАВУН, ч.
1. род. у. сплав заліза з вуглецем.
Немов чавуном налитий — надзвичайно важкий (про частини тіла).
2. род. а. посудина, горщик з такого металу.
— чавунець, чавунище, чавунка, чавунний, чавунник, чавунний, чавунок, чавуноливарний, чавуноливарник, чавуноплавильний, чавунчик.
Чавун в інших словниках
| Чавун — Великий тлумачний словник сучасної української мови |