Цап, -а, Ч.
1. козел; перен., ірон. чоловік з неприємним голосом; про бородатого або старого чоловіка.
— Борода ціпом — борода, як у козла;
— Скакіти ціпа — рішуче заперечувати щось;
— Ставіти (стіти) ціпа (ціпки, цапком) — здиблюватися.
— Цапа, Цапеня, Цапик, Цапина, Цапиний, Цапище, Цапів, Цапки, Цапком, Цаплений, Цапок, Цапувати, Цап'ячий.