Хорунжий, -ого, у., Іст.
1. Особа, що носила (охороняла) прапор або корогву війська.
2. Перший офіцерський чин у козацьких військах дореволюційної Росії (підпоручик, корнет); особа, що мала цей чин.
— Хорунжевий, Хорунженків, Хорунженко, Хорунжівна.
Хорунжий в інших словниках
| Хорунжий — Великий тлумачний словник сучасної української мови |