Хліб — Тлумачний словник української мови

Хліб, -а, ч.

1. харчовий продукт, що випікається з борошна.

— виріб певної форми з тіста, приготовленого з борошна (паляниця, коровай, пиріг тощо).

Жити не хлібом єдиним, Кнжн. — мати духовні інтереси.

Хлібець, Хлібина, Хлібний, Хлібниця.

2. тільки одн. зерно, з якого виготовляють борошно.

3. перев. мн. Хліби, (в.) — зернові культури (жито, пшениця, ячмінь і т. ін.).

— перев. одн. урожай зернових.

Великий хліб — високий урожай зернових.

4. перен., розм. харчі, їжа.

— засоби для існування.

— щось основне, найнеобхідніше для функціонування.

Їсти хліб чий, Сидіти на хлібі чийому — жити за чийсь рахунок, бути на утриманні кого-небудь.

  • Заробляти на хліб.
  • Енергоносії — хліб промислового виробництва.