Хист — Тлумачний словник української мови

Хист, у, ч. талант, здібності, уміння що-небудь робити, здатність Поводити себе певним Чином.

Ф' тобі (вам і т. ін.) не хист з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями.

— заст. Хисть.

Хисткий.