Хвала, й, ж.
1. висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь; урочисте звеличання, гімн.
2. вигук, що виражає захоплення, величання.
Честь і хвали кому, чому — вираження захоплення, вдячності, визнання заслуг; Жити та (і) бога (дблю) хвалити — бути задоволеним своїм життям; Хвалити бога; Хвалити дблю — у знач. присудк. сл. добре, гаразд.
— Хвалебний, Хвалебність, Хвалебно, Хвалений, Хваленик, Хвалитель, Хвалій, Хвалителька, Хвалити, Хвалитися, Хвалійка, Хваління, Хвальба, Хвалько, Хвальковитий, Хвальковитість, Хвальковито, Хвалькуватий, Хвалькуватість, Хвалькувато, Хвальний, Хвально.