Хаос — Тлумачний словник української мови

Хаос, у, ч.

1. Цілковите безладдя; сумбурні, незрозумілі дії, вчинки; безладне скупчення, суміш різноманітних речей.

2. У грецьких міфах — безмежний світовий простір, що являв собою суміш усіх стихій.

— хаотичний, хаотичність, хаотично.