Форма, -и, ж.
1. зовнішній вигляд, контури, зовнішні межі предмета, обриси людської фігури.
2. філос. спосіб існування змісту, його організація і зовнішній вираз.
3. пристрій, за допомогою якого невиразна маса набуває обрисів, зовнішнього вигляду.
4. видимість, що ховає, маскує сутність.
5. встановлений зразок документа, порядок у справі, однаковий одяг.
6. стан людини.
Бути у формі — бути здатним повністю виявити свої сили, уміння, здібності тощо.
— формалізація, формалізм, формалізований, формалізувати, формалізуватися, формаліст, формалістика, формалістичний, формалістичність, формалістка, формальний, формальність, формально, формений, форменка, формено, формівник, формівниця, формований, формовий, формівка, формозміна, формозмінний, формостійкість, формотворення, формотвірний, формотворчість, формоутворення, формоутворювальний, формочка, формувальний, формувальник, формувальниця, формування, формувати, формуватися.
Форма в інших словниках
| Форма — Великий тлумачний словник сучасної української мови |