Флюїд — Тлумачний словник української мови

Флюїд, у, ч.

1. рідинна або газова речовина, що виділяється з магматичного джерела.

2. уявна невагома речовина, якою до XVIII ст. пояснювали горіння, теплові, електричні й оптичні явища.

3. У містиці спіритів — «психічний струм», що нібито висилає людина.

— флюїдальний, флюїдний.