Фасон — Тлумачний словник української мови

Фасон, у, ч.

1. модель, крій, за якими шиють одяг, взуття тощо; зовнішній вигляд, форма виробу, речі.

2. манера, стиль одягу, поведінки; перен., розм. показний шик, хизування, франтівство.

Фасон держати (тримати, гнути і т. ін.) — хизуватися, у поведінці підтримувати гідність, репутацію когось, чогось.

— фасонистий, фасонисто, фасонити, фасонний, фасонник, фасонниця, фасонно, фасончик.