Фаланга — Тлумачний словник української мови

Фаланга, -и, ж.

1. анат. кожна з трьох трісчастих кісток скелету пальців людини і хребетних тварин.

2. стародавнє грецьке шикування до бою важкоозброєної піхоти; військове з'єднання; група осіб, об'єднаних однаковістю інтересів, планів, дій (трудова громада, комуна фур'є); до 1958 р. назва іспанської фашистської партії.

Фалангіст.

3. отруйний павук.