ФАКІР, а, ч.
1. мандрівний чернець (у мусульман та індуїстів), що дав обітницю жити з жебрацтва. — дервіш.
2. європейська назва мандрівного фокусника, який показує нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо.
— факірство, факірський.