Утори — Тлумачний словник української мови

Утори

Утори (ВТОРИ), -ів, мн. (одн. утор, -а, ч.), спец. пази по краю бочки, діжки, в які вставляють дно; крайня частина клепок бочки, діжки з таким пазом.

  • Слабий (слабкий) на утори — про людину неврівноважену, невитриману.

— уторник, утірник.

Утори в інших словниках

Утори — Великий тлумачний словник сучасної української мови
Утори — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31