Утома (Втома), -и, ж. послаблення сил, викликане напруженою працею, тривалим рухом тощо.
— Утомлений (Втомлений), Утомленість (Втомленість), присл. Утомлено (Втомлено); Утомливий (Втомливий), Утомливість, Утомлюваність (Втомлюваність), Утомлювати (Втомлювати), Утомляти (Втомляти), Утомити (Втомити), кого, та, Утомлюватися (Втомлюватися), Утомлятися (Втомлятися), Утомитися (Втомитися), без додатка, чим, від чого або з інфінітива;
— Утомний (Втомний), Утомність (Втомність), присл. Утомно (Втомно).
Утома в інших словниках
| Утома — Великий тлумачний словник сучасної української мови |