Уривати (Вривати), Аю, Аєш, недок.; Увірвати (Ввірвати)! Урвати (Врувати), Ву, Веш, док., що.
1. Відокремлювати частину від цілого; розділяти щось на частини, зменшувати.
2. Різко, раптово припиняти процес, дію; пошкоджувати; ударити, хльоснути.
3. Із труднощами знаходити час для якоїсь роботи.
4. Одержувати щось нечесним шляхом.
— Уриватися (Вриватися), Увірватися / Урватися, Уриваний (Вриваний), Уривистий, Уривчастий, Уривковий, Уриваність, Уривистість, Уривчастість, Уривок, Уривочок, присл. Уривано, присл. Уривисто, присл. Уривками, присл. Уривково, присл. Уривцем, присл. Уривчасто.
Уривати2 (Вріва́ти), аю, аєш, недок., Урити (врити) — Рию, риєш, док., що. копаючи, заглиблювати, заривати, ховати щось у ґрунті.