Уповноважувати — Тлумачний словник української мови

Уповноважувати (вповноважувати), ую, уєш, недок., Уповноважити (вповноважити), жу, жиш, док., кого. надавати комусь право робити або доручати робити щось.

Уповноважений (вповноважений)

Уповноваження (вповноваження)

Уповноважування (вповноважування)

Уповноважуватися (вповноважуватися)