Увінчувати, ую, уєш, недок., Увінчати, аю, аєш, док., кого.
1. Класти вінець кому-небудь на голову на ознаку високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо, прикрашати вінком.
— Увінчувати (увінчати) лаврами (славою) кого — прославляти когось.
2. Закінчувати верхню частину чогось; зі славою завершувати справу.
— дієприкм. увінчаний, увінчання, увінчуватися, увінчатися.
Увінчувати в інших словниках
| Увінчувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Увінчувати — Фразеологічний словник української мови |