Увід (ввід), вводу, ч.
1. підготовка до початку використання. • Введення.
А увід у володіння, юр. — передання кому-небудь у власність майна, спадщини і т. ін. шляхом ствердження права на володіння відповідним юридичним актом.
2. техн. місце, отвір, канал у приміщенні чи пристрої для проведення всередину електричних, телефонних проводів, різних трсо і т. ін.