Тінь — Тлумачний словник української мови

Тінь, і, ж.

1. темне відбиття на чомусь предмета, освітленого з протилежного боку.

2. перен. легке відбиття внутрішнього психічного стану (неспокою, смутку, сумніву і т. ін.) на обличчі, в очах.

3. захищене від прямого сонячного проміння місце.

4. В образотворчому мистецтві — затемнене, заштриховане місце на рисунку, картині.

5. привид, примара.