Тюлєнь — Тлумачний словник української мови

Тюлєнь

Тюлень, -я, ч.; у зверт. тюленю.

Ссавець роду ластоногих, що живе в морях і деяких озерах.

— Тюленевий

— Поденник

— Тюленя

— Тюленячий

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31