ТУМАН, у, ч.; у зверт. тумане.
1. скупчення найдрібніших водяних крапель або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, що робить повітря непрозорим.
2. перен. стан неясності, нестійкості думок, уяви і т. ін.
— туманець, туманити, туманище, туманіти, туманний, туманність, присл. туминно.
Туман в інших словниках
| Туман — Великий тлумачний словник сучасної української мови |