Тріск, у, ч.
1. різкий звук, утворюваний внаслідок ламання, лопання, розривання чогось.
2. подія, що набула неприємного розголосу.
— Скандал.
— Тріскання, Тріскати, Тріскучий, Тріснути.
Тріск в інших словниках
| Тріск — Великий тлумачний словник сучасної української мови |