Трест — Тлумачний словник української мови

Трест, у, ч.

1. одна з форм монополій, за якої всі об'єднані підприємства втрачають свою комерційну, юридичну і виробничу самостійність і підпорядковуються єдиному управлінню.

2. об'єднання підприємств, які випускають однорідну продукцію, працюють в одній сфері виробництва або послуг тощо.

— трестівський, трестований, трестовик, трестування, трестувати.