Трафарет — Тлумачний словник української мови

Трафарет, -а, ч.

1. Платівка з картону, металу тощо з прорізаними малюнками, літерами чи цифрами, за допомогою яких можна швидко робити однакові відбитки на чомусь.

2. Перен. зразок, вислів, надто часто повторюваний чи наслідуваний.

— трафаретити, трафаретка, трафаретний, трафаретник, трафаретниця, трафаретність, присл. трафаретно.