ТЕРЕН, рну, ч.
1. колючий кущ родини розових із темно-синіми їстівними плодами (ягодами).
2. збірн. плоди цієї рослини.
3. колючка або шпичка такої рослини.
— Теренець, Терновий, Тернівка.
ТЕРЕН, у, ч.
1. місцевість, територія.
2. перен. ґрунт, основа розвитку чого-небудь.
Терен в інших словниках
| Терен — Великий тлумачний словник сучасної української мови |