Таран, а, ч.
1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником, призначене для руйнування мурів, воріт, стін фортеці.
2. Перен. те, чим можна завдати сильного вирішального удару; те, що є головною пробивною силою.
3. Цілеспрямоване зіткнення літака, танка, корабля і т. ін. з ворожим — застосовується в разі, коли не стає боєприпасів.
4. Іти на Таран.
5. Зміцнена підводна частина носа бойового корабля, якою завдають удару по ворожому кораблю.
— Таранення, Таранити, Таранний, Тарановий.