Табір, -ру, ч.
1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом; військо, розташоване в такому місці.
2. Кілька родин циган, що кочують разом, а також їх стан, обоз.
3. Місце тимчасового розташування великої групи людей; група людей, що перебуває в такому місці.
4. Літня будівля, загін для худоби поблизу пасовищ, випасів.
5. Перен. Суспільно-політичне угруповання; течія, напрям; група людей, що мають однакові погляди, переконання.
— Табірний, Тибірник, Таборище, Таборовий, Таборянин.
Табір в інших словниках
| Табір — Великий тлумачний словник сучасної української мови |