Табун, а, ч.
1. Гурт копитних тварин; зграя свійських або диких птахів; скупчення риб, морських тварин.
— Табунець, Табунитися, Табунний, Табунник, Табунбк.
2. Перен. про неорганізовану групу людей.
Табун в інших словниках
| Табун — Великий тлумачний словник сучасної української мови |