Сірий — Тлумачний словник української мови

Сірий, а, е.

1. колір, середній між білим і чорним; барва попелу; блідий, з відтінком такого кольору (про обличчя).

2. хмарний, похмурий (про погоду, день тощо).

3. перен. нічим не примітний, невиразний; позбавлений яскравості, оригінальності.

— сіренький, сіресенький, сіризна, сірина, сірість, сіріти, сірішати.